Далі Роус домігся передачі пухлини курям протягом кількох поколінь. Учений опублікував результати своїх досліджень у «Журналі експериментальної медицини», де зазначив, що новоутворення були такими самими, як і справжні пухлини, і тому передача їх за допомогою безклітинних фільтратів має найважливіше значення. Отримані результати дозволили вченому припустити, що необхідною причиною новоутворень, певне, був вірус. Однак, як і повідомлення датських вчених, які проводили аналогічні дослідження лейкозу птахів, результати Пейтона Роуса залишилися поза увагою.
У 1912 році вчений висунув три теорії механізмів канцерогенезу. У першій з них говорилося, що віруси інфікують організм ще під час внутрішньоутробного розвитку або в молодому віці, та здебільшого зовсім не виявляються. Однак якщо на клітини, інфіковані вірусом, діє провокуючий фактор, може початися процес переродження клітин та зростання пухлини. Згідно другої теорії, виникнення пухлини залежить від впливу хімічних «провокуючих канцерогенів». І згідно з третьою гіпотезою, сплячі віруси і хімічні канцерогени при взаємодії здатні викликати спонтанну появу пухлин.
У подальшому вид пухлин, що вивчався ним, став називатися саркомою Роуса, а основний етіологічний фактор – вірусом саркоми Роуса.
Пейтон Роус отримав велику кількість відзнак і нагород.
