Медична етика – це розділ етики, що вивчає проблему взаємовідносин медичних працівників з пацієнтами та колегами. 

Основоположні принципи медичної етики:

Принцип благодійності (доброчинності) — це обов’язок лікаря діяти на користь пацієнта та дотримуватися низки моральних правил для захисту прав інших, запобігання шкоди (у тому числі усунення умов, які можуть завдати шкоди), допомоги людям з обмеженими можливостями та порятунку осіб у небезпеці. Принцип закликає не тільки уникати шкоди, але й приносити користь пацієнтам і сприяти їх добробуту.

 Нешкідливість - це обов'язок лікаря не завдати шкоди пацієнту. Цей просто сформульований принцип підтримує кілька моральних правил – не вбивай, не завдавай болю чи страждань, не втрачай дієздатності, не ображай і не позбавляй інших благ життя. Практичне застосування нешкідливості полягає у зважуванні лікарем користі й ризику всіх втручань і лікування, та уникання тих, у яких ризик значно вищий за ймовірну користь. Тобто лікар повинен обирати найкращий курс дій для пацієнта. 

Принцип автономії: всі люди мають безумовну цінність, а отже, повинні мати право приймати раціональні рішення та моральний вибір, і кожному має бути дозволено реалізувати свою здатність до самовизначення. Цей принцип не поширюється на осіб, які не мають здатності (компетентності) діяти самостійно; приклади включають немовлят і дітей, а також некомпетентність через розлади розумового або фізичного розвитку.  Повага до принципу автономії зобов’язує лікаря розкривати медичну інформацію та варіанти лікування, які необхідні пацієнту для самовизначення, і дотримуватися інформованої згоди, правди та конфіденційності.

Справедливість зазвичай трактується як справедливе та відповідне ставлення до людей. З кількох категорій справедливості найбільш доречною для клінічної етики є справедливість розподілу . Справедливість розподілу стосується справедливого, рівноправного та відповідного розподілу ресурсів охорони здоров’я, визначеного обґрунтованими нормами, які структурують умови соціальної співпраці. Існують різні чинні принципи справедливості розподілу. Це розподіл між кожною особою рівною часткою, відповідно до:

• потреб;

• зусиль;

• внеску;

• заслуг;

• вільного ринку. 

Кожен принцип не є винятковим, вони всі часто поєднуються в застосуванні. 

Крім того, окремі соматичні захворювання можуть мати свої психічні прояви, до чого лікар також має бути готовим та ставитися до пацієнта з розумінням та емпатією. 

Лікар повинен вміти дати ґрунтовну відповідь на будь-яке питання пацієнта стосовно захворювання та лікування, вміти пояснити складні речі в доступній, зрозумілій формі. Саме тут згадується патофізіологія, оскільки без глибокого розуміння патофізіологічних процесів, що лежать в основі хвороби, зробити написане вище неможливо.

Джерела:

1. Principles of Clinical Ethics and Their Application to Practice / Varkey, B. // Medical Principles and Practice : An International Journal for Medical and Biomedical Sciences. – 2021. – Vol. 30, No. 1. – p. 17. 

2. Williams, John R. / Medical ethics manual : World Medical Association (WMA). – 2009.