Іван Петрович Павлов (Ivan Pavlov), 1849-1936 – фізіолог і нобелівський лауреат, відомий своїми внесками в дослідження процесів травлення та дослідженнями поведінки тварин.
Народився 14 вересня 1849 року в селі Рязанської губернії. Його батько був простим селянином, але для нього дуже важливо було дати своїм дітям хорошу освіту. Таким чином, Павлов зміг піти до школи та вступити до університету.
Після закінчення навчання в Петербурзькому університеті Павлов отримав стипендію на подальше навчання за кордоном. Він відправився до Фрайбурга (Німеччина), де працював у лабораторії відомого фізіолога Карла Людвіга. Тут Павлов розпочав свої дослідження нервової системи та процесів травлення, що в наступні роки стали основою його наукової кар'єри.
У 1890 році, Павлов став директором Інституту експериментальної медицини в Санкт-Петербурзі. Тут продовжив свої дослідження процесів травлення та вивчення функцій печінки, підшлункової залози та інших органів, які забезпечують травлення. Його відкриття законів "умовної рефлексії", що стали відомі як "умовні рефлекси Павлова", були справжньою науковою революцією, що стала значним внеском у фізіологію поведінки.
Він вивчав поведінку тварин і розробив концепцію "двигунів навчання", яка пояснює, як тварини вчаться шляхом асоціацій та зв'язків між різними подразниками. Ці дослідження дали початок новій галузі науки – психології поведінки.
Однак не тільки наукові досягнення зробили Павлова відомим у всьому світі. У 1904 році, під час революції, Павлов зробив внесок великої суми для організації медичної допомоги пораненим. Він відкрив спеціальні госпіталі для поранених, де надавав медичну допомогу безкоштовно. Пізніше, у 1917 році, він був назначений головою комісії з боротьби з епідемією холери в Санкт-Петербурзі.
Після революції в 1917 році, Павлов був обраний президентом Всесоюзної академії наук. Він продовжував проводити наукові дослідження, зокрема займався вивченням механізмів нервової регуляції, а також дослідженням фізіології серцево-судинної системи.
Під час Другої світової війни, Павлов та його колеги продовжували дослідження, спрямовані на поліпшення здоров'я та працездатності військових. Він був нагороджений орденом Леніна за свої внески у розвиток науки та медицини.
Після війни Павлов продовжував працювати над своїми дослідженнями та читати лекції в університеті. У 1935 році він був нагороджений Нобелівською премією з фізіології та медицини за свої дослідження процесів травлення та умовних рефлексів.
Іван Петрович Павлов помер 27 лютого 1936 року від серцевого нападу у віці 86 років.
