Pathology SNT - Корней Жан Франсуа Гейманс

ENG

Корней Жан Франсуа Гейманс

(1892 - 1968) — бельгійський лікар, викладач університету, фармаколог, фізіолог, токсиколог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини в 1938 році «за відкриття ролі синусового та аортального механізмів в регуляції дихання». В лабораторії Інституту фармакології та імені Ж.Ф. Гейманса (названого в честь батька Корнея) він і його колеги провели складні експерименти з патофізіології серцево-судинної та дихальної систем, зокрема впливу рефлексів першої на частоту і ритм серцевих скорочень, артеріальний тиск і частоту дихання.

До початку досліджень Гейманса вчені вважали, що серцево-судинний і дихальний центри в довгастому мозку регулюють швидкість кровотоку, рівень артеріального тиску і концентрацію газів в крові і що ці процеси дихання протікають у відповідності з безпосередніми фізіологічними потребами організму і без участі рефлексів нервової системи. В період з 1924 по 1927 рр. Гейманс і його колеги показали, що частота дихання регулюється рефлексами нервової системи, що передаються через блукаючий і депресорний нерви.

Спочатку Гейманс виявив участь нервових рефлексів, що беруть початок у рефлексогенній аортальній зоні, у відповідній реакції дихальної системи на зміну артеріального тиску.

Потім, вивчаючи існування нервових рефлексів між каротидним синусом та судинорухальними і дихальним центрами в довгастому мозку, разом зі своїм батьком виявив наявність барорецепторів у каротидному синусі.

У 1926 р. Гейманс і його колеги показали, що в каротидному синусі та аортальних зонах знаходяться і хеморецептори, що за структурою аналогічні барорецепторам. Потім вони продемонстрували, що концентрація обох дихальних газів і іонів водню підтримуються в рівновазі рефлексами нервової системи, що об'єднують судинні хеморецептори, дихальний центр в довгастому мозку і легені.

Подальші дослідження Гейманса показали, що парціальний тиск кисню – а не вміст кисню в гемоглобіні – є досить ефективним стимулом для судинних хеморецепторів, що пояснило, чому при анемії та отруєнні окисом вуглецю частота дихання не змінюється.

В 1925 р. Гейманс змінив свого батька на посаді ректора Гентського університету та Інституту Гейманса.

Google Sites

Report abuse