Першим лауреатом Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини став учений з Німеччини Еміль Адольф фон Берінг (Emil Adolf von Behring) у 1901 р.
Формулювання нобелівського комітету звучало наступним чином: «За роботи із серотерапії і, насамперед, за її використання в боротьбі проти дифтерії, якими він відкрив новий напрямок у галузі медичних знань, давши у такий спосіб до рук лікаря переможну зброю проти хвороби та смерті».
Сам Берінг вважав участь у виготовленні протидифтерійної та протиправцевої вакцин вершиною своєї наукової діяльності, бо це дозволило значною мірою позбавити людство страшних епідемічних захворювань.
Еміль Берінг народився в Гансдорфі (нині Польща) 15 березня 1854 р.
Диплом лікаря Берінг отримав у 1880 році, і його направили на стажування до знаменитої берлінської клініки Шаріте. У 1888 р. був переведений до Берліна, де працював асистентом Роберта Коха в Інституті гігієни.
Саме там учений зайнявся вивченням методів лікування дифтерії та правця, двох різних захворювань, які поєднувала одна характерна властивість: обидва захворювання закінчувалися смертельними наслідками, незважаючи на те, що хворі були інфіковані відносно невеликою кількістю бактерій. Берінг припустив, що лікування дифтерії може бути успішним у разі нейтралізації токсину, що секретується дифтеритними бактеріями, тобто у разі прояву природної захисної реакції людського організму.
Еміль Берінг був удостоєний багатьох нагород і премій. Його ім'я носять Dade Behring у Гарбурзі, найбільша у світі компанія, що займається виключно клінічною діагностикою, а також компанія CSL Behring. В університеті Марбург існує премія ім. Еміля фон Берінга.
