Ще будучі студентом розпочав активну роботу у студентському науковому гуртку на кафедрі загальної патології під керівництвом видатного патолога О. В. Репрьова. За роботу «Зміни морфологічного складу крові при гіперфункції гіпофізу» нагороджений золотою медаллю Радою університету. 

У 1917 році майбутній вчений закінчив медичний факультет Харківського університету з відзнакою та став стипендіатом кафедри загальної патології для підготовки професорського звання. З 1919 року працював на кафедрі патофізіології Харківського медичного інституту. У 1921 р. Д. О. Альперн захистив докторську дисертацію за темою «Матеріали до фізіології і патології мозкового придатка». 

З 1920 до 1929 роках Данило Овсійович обіймав послідовно посади прозектора, старшого асистента, приват-доцента і неодноразово відряджувався до зарубіжних лабораторій і працював в інституті патології (Берлін), інституті фізіології і фармакології у професора Гебера (Кіль), інституті біохімії у професора Косселя (Гейдельберг), в лабораторіях і клініках внутрішніх хвороб університетів Кіля і Відня. 

Данило Овсійович надавав виняткового значення науковому росту студентів. Він організовав у 1929 студенський гурток та студентське наукове товариство в Харківському медичному інституті, куратором яких був багато років.

Данило Овсійович особливо чутливо, дбайливо і втой же час вимогливо ставився до молодих вчених, сприяючи їхньому професійному, науковому і культурному зростанню.

У 1929 р. Данило Овсійович був обраний завідувачем кафедри патологічної фізіології Харківського медичного інституту, якою керував до кінця життя – майже 40 років. 

Одночасно з цим, керував відділами патофізіології Українського психоневрологічного інституту (1923–1954) і Українського інституту експериментальної медицини (1935–1941).

Д. О. Альперн був членом Вченої Ради МОЗ СРСР, членом редакції рад ряду медичних журналів. У 2-му виданні «Великої медичної енциклопедії» – автор і редактор по розділу "Фізіологія". 

Д. О. Альперн був почесним членом Міжнародного антиревматичного суспільства і Аргентинської противоревматичної ліги. 

Заслуги Д. О. Альперна у вивченні патологічних процесів були високо оцінені. У 1939 році професор обраний членом-кореспондентом АН УРСР.

У роки Другої світової війни, перебуваючи в евакуації у складі медичного інституту в Чкалові (Оренбург), Д. О. Альперн виконав значні дослідження з питань раневого процесу, проблем шоку і трофічних виразок, що мають не тільки теоретичне, а й практичне значення для хірургії та терапії воєнного стану, які актуальні і сьогодні.

Основні наукові праці професора присвячені патофізіології нервової системи, нейрогуморальної регуляції, питанням патохімії запалення і патогенезу алергічних реакцій. Вченим було встановлено трофічний вплив нервової системи на проникність судин і тканин, роль медіаторів у порушенні рефлекторної діяльності нервової системи, в патогенезі запалення і трофічних виразок (1928 рік). 

Д. О. Альперн вивчав роль хімічних чинників і нервового збудження в патогенезі ряду захворювань, встановив десенсибілізуючу і протизапальну дію екстрактів гіпофіза (1935 рік), а також роль аденіннуклеотидів в патогенезі запалення (1951 рік). Їм запропоновано медичний препарат мезофізін. 

Великий цикл досліджень Д. О. Альперн присвятил саме проблемі запалення. «Серед старих і нових проблем патології, проблема запалення завжди залишається актуальною», – писав Данило Овсійович. 

Данило Овсійович не тільки великий вчений, а й талановитий педагог, блискучий лектор. Його лекції для студентів і виступи на наукових форумах залишали незабутнє враження.

Д. О. Альперн зробив величезний внесок у становлення патофізіології як навчальної дисциплини. Проводив систематичну роботу з удосконалення програми курсу патофізіології, ним вперше створені методичні інструкції до практикуму для студентів. Велика робота проводилася з оснащення кафедри апаратурою. 

Д. О. Альперн був активним учасником всесоюзних і республіканських з’їздів та конференцій, міжнародних конгресів і симпозіумів. 

На XV Міжнародному конгресі фізіологів вчений представив нові клінічні і експериментальні дані про вегетативні асиметрії з боку вегетативної нервової системи на підставі багаторічних робіт з регулювання обміну речовин. 

Наукова і педагогічна діяльність Д. О. Альперна поєднувалась з великою суспільною роботою. Данило Овсійович був членом Вченої Ради Міністерства охорони здоров’я СРСР, правління Всесоюзного та головуючим Харківського відділення Наукового товариства патофізіологів, почесним членом Міжнародного антиревматичного товариства та членом редакційних рад у різних медичних журналах. 

Професор був глибоко відданим науці, їй він присвятив усе своє життя.

Д. О. Альперн створив велику школу патофізіологів. Під його керівництвом виконано і захищено майже 50 дисертацій, в тому числі 12 докторських. Д. О. Альперн є автором підручника "Патологічна фізіологія", який перекладений на англійську мову та виданий у різних країнах світу. Він автор більш ніж 200 наукових праць, в тому числі 8 монографій, надрукованих у нашій країніі та за кордоном. Його учні очолили кафедри та відділи патофізіології у науково-дослідних інститутах в різних містах країни. 

Данило Овсійович Альперн помер 24 серпня 1968 р. у Харкові, похований на міському кладовищі. 

З 2014 р. кафедра патологічної фізіології Харківського національного медичного університету носить ім’я видатного вченого – людини виняткової честі і порядності, бездоганної моралі та скромністі. Чесність, внутрішня культура, благородство душі, принциповість завоювали йому повагу і любов. Традиції школи Д.О. Альперна розвиваються і зараз. 

Пам’ять про Данила Овсійовича, як людину і вченого, зберігається на кафедрі патологічної фізіології і в Харківському національному медичному університеті.

Джерело: 

• Перші читання, присвячені Д.О. Альперну:«Актуальні питання патологічної фізіології»: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (до 150-річчя кафедри загальної та клінічнох патофізіології ім. Д.О. Альперна. – Харків: ХНМУ, 2021. – С. 19–20.

Переклад з росiйської - Буга Вікторія Вікторівна